Прапор України

            Прапор – це державний символ,

                                                           Він є в кожної держави;

                                                           Це для всіх – ознака сили,

                                                           Це для всіх – ознака слави.

                                                                                              Н. Поклад

   Національні символи в усіх народів і в усі часи були відображенням високого духу народу, його духовних поривань, своєрідним генетичним кодом нації , його унікальністю. У наш час гостро постає проблема становлення людини-патріота. І тому вивчення історії виникнення символіки держави, її розвитку повинно формувати громадянські риси особистості, національну свідомість, ідейну переконаність. З цією метою, згідно Рекомендацій Міністерства освіти і науки України № 439 від 7.09.2000р. про порядок використання державної символіки в навчальних закладах, у школах проводиться робота з ознайомлення молоді із національною символікою, шляхами її розвитку.

  Головна ідея синьо-жовтого кольорів – гармонія космосу, сонця і всього, що є на світі сущого. Це ідея – життя на землі: поєднання безхмарного голубого неба і життєдайного безкінечного хлібного лану України, поєднання золотого сонця у синьому космосі.

  Прапори держав і народів відомі нам ще з античних часів. Давні стяги використовувалися на наших землях ще за часів язичництва. Із запровадженням християнства вони освячувалися образом животворного Христа. Слов’яни обожнювали свої знамена, а у часи воєнних лихоліть прапори ставали над усіма ідеями. Прапороносцями завжди  призначалися тільки визначні воїни. Вони зобов’язані були тримати прапор високо над полем бою і пильно його обороняти. У разі зникнення прапора з поля бою або його падіння до землі визнавалася поразка війська. У 1910р. вчені-геральдисти довели, що жовтий і синій кольори були провідними серед державних кольорів Давньої Русі.

  Цікавим є твердження львівського вченого-мовознавця М.Роговича, що слово «хохол», яке, на жаль, стало зневажливим по відношенню до українців, має корені в тюркській мові: «хох» означає синій, небесний; «улу» - жовтий. Нібито за цією відзнакою ( появою жовто-блакитного стягу) монголи називали давніх русинів.

  Крім того, в давніх літописах знаходимо опис мечів – символів перемоги синього кольору, а місце їх збереження – піхви – золотисті.

  Більше інформації про розвиток українського прапорництва доходить до нас із часів визвольних змагань ХVІІ ст. під проводом Б. Хмельницького. Його полки виступали під прапорами своїх земель. Ще одну, більш ранню звістку про прапори маємо ще з 1410р. Знаємо, що представники Київських земель виступали у Грюнвальдській битві під жовто-блакитним прапором.

  А хто не знає балади В.Сосюри «Бій одлунав…»?

                                    Бій одлунав.

                                   Жовто-сині знамена

                                   Затріпотіли на  станції знов…

 Саме під такими кольорами проходило становлення Української держави у 20-х рр. минулого століття.

  І тільки вже навесні 1990р. , коли жовто-блакитні знамена замайоріли на площах Львова, Тернополя, Івано-Франківська, більшість українців стали замислюватися: який же він, історичний прапор нашої Батьківщини? Вперше у наш час жовто-блакитний прапор був офіційно піднятий над міською радою у м. Стрию Львівської області 15 березня 1990р. Над Верховною Радою наш прапор замайорів 4 вересня 1991р. 28 січня 1992р. Верховна Рада прийняла Постанову «Про державний прапор України». У 1996р. Конституцією України блакитно-жовтий прапор затверджено Державним прапором України.